Глаза

Трек сяє, як вітрина ювелірки на заході сонця: очі виблискують фіанітом, місто гуде неоном, а серце то вибивається з орбіти, то падає назад у хаос. Світ навколо жорсткий, гострий, з домішкою заздрості і злості, але посеред цього шуму з'являється світло - яскраве, як Токіо вночі. Музика ніби робить фото миті: трохи блиску, трохи болю і багато сліпучого «ти така».