Destello...

Це схоже на клятву, вимовлену не в церкві і не перед свідками, а в напівтемній кімнаті, де слова чіпляються за стіни і залишаються там жити.

Тут немає обіцянок «назавжди», є чесне «поки захочеш» - і в цьому навіть більше щирості, ніж у вічних клятвах.

Кохання звучить як завзятість: бути поруч, навіть якщо сонце вимкнули, навіть якщо дорога розсипалася під ногами.

І в цій впертій готовності чекати - щось ніжне і трохи безрозсудне, як звичка залишати світло увімкненим для того, хто може і не повернутися.