Boom!

Затягнута димом реальність, де таблетки змішуються з тривогою, а телефонні дзвінки залишаються без відповіді. Слова ніби мчать на швидкості, натикаються одне на одне і розсипаються об бетон втоми.

Всередині - гойдалки: то визнання, що хочеться чути голос кожен день, то жорстке «соррі, не візьму трубку». Все крутиться в режимі «давай-давай», але зробити крок вперед заважає власна туманна голова. Музика звучить так, ніби це внутрішній чат, де замість емодзі - таблетки і безсонні ночі.