Armour

Іноді все починається з однієї краплі. Здається, ну що вона може зробити? А потім – бах, а там уже ціле море, а ти посеред нього, без весла, з обличчям «все добре», і камінням у рюкзаку, яке давно пора викласти.

Цей трек схожий на розмову, яка мала відбутися п’ять років тому, але нарешті дійшла. Не мораль, не поради, а просто: «зніміть броню, перестаньте все це носити». І звучить це не з докором, а з тим рідкісним співчуттям, яке не йде на обійми, а чомусь зігріває.

Важкість не тільки в тілі. Іноді вона ховається в тиші, в горлі, в тому, що не встигла сказати, тому що «немає часу на почуття». Але ніхто не повинен бути танком. Навіть якщо це працювало раніше.

Пісня, якою можна дихати. І, можливо, вперше, не боятися бути почутим.