Somewhere Over Laredo

✈️Коли реальність - це пластиковий стаканчик з льодом, тісне місце в ілюмінаторі і двадцять хвилин до посадки, твоя голова вперто живе десь зовсім не тут. Де світиться пустеля, де річка шепоче під місяцем, де срібна пряжка на джинсах сяє в темряві трохи яскравіше зірок.

Ну так, не вийшло. Ну так, не було потреби взагалі починати. Але хто все це зупинить, якщо навіть на висоті тридцяти тисяч футів серце все ще лежить на березі Ріо, поруч з тим, хто вмів обійняти, ніби не було обіцянки завтрашнього дня.

Тож ми летимо – на захід, у небо, подалі від себе, але трохи ближче до тих спогадів, що пахнуть пилом, шкірою та однією великою помилкою, про яку ще трохи шкодуємо.